Закриття кримінального провадження: підстави і порядок

Що взагалі означає «закрити провадження»

Справа починає жити з моменту, коли відомості про подію внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Далі в неї є лише кілька виходів: обвинувальний акт у суді, клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про примусові заходи медичного чи виховного характеру - або закриття.

Стаття 283 КПК формулює це як ваше право: або обвинувачення розглядає суд у найкоротший строк, або провадження припиняють. Безкінечно тримати справу «в роботі», не приймаючи жодного рішення, слідство не може.

Закрити можна і провадження, у якому підозру ще нікому не оголошували - тоді рішення приймається щодо самого факту. І провадження, де підозрюваний уже є.

За яких підстав справу зобов'язані закрити

Перелік підстав міститься у частині 1 статті 284 КПК. Це не питання доброї волі слідчого: якщо будь-яка з них є, сторона обвинувачення зобов'язана закрити провадження.

Частина 2 тієї самої статті окремо перелічує випадки, коли рішення приймає вже суд - зокрема, коли особу звільняють від кримінальної відповідальності або коли прокурор відмовився підтримувати обвинувачення.

• події кримінального правопорушення не було - того, про що заявили, насправді не сталося;
• у діянні немає складу правопорушення: подія була, але вона не є кримінально караною;
• зібраних доказів недостатньо, щоб довести вину в суді, а можливості отримати нові вичерпані;
• набрав чинності закон, який скасував кримінальну відповідальність за це діяння;
• підозрюваний помер - крім випадків, коли розслідування потрібне для його реабілітації;
• щодо того самого обвинувачення вже є вирок або ухвала суду про закриття;
• після оголошення підозри вичерпався строк досудового розслідування (закон окремо застерігає винятки).

Реабілітуючі й нереабілітуючі підстави: різниця, яка вирішує все

Формально всі підстави дають один результат - справа припиняється. Практично ж різниця між двома групами величезна, і саме вона визначає, що буде з вами далі.

Реабілітуючі - це відсутність події, відсутність складу і недоведеність вини за вичерпаних можливостей збирати докази. Вони означають, що держава не має до вас претензій. Арешти й запобіжні заходи скасовуються при будь-якому закритті, а от саме з реабілітуючою підставою закон пов'язує право ставити питання про відшкодування шкоди, завданої переслідуванням.

Нереабілітуючі - це звільнення від кримінальної відповідальності: дійове каяття, примирення з потерпілим, передача на поруки, зміна обстановки, сплив строків давності. Держава тут не стверджує, що ви невинуваті, - вона відмовляється від переслідування. Такі підстави застосовує тільки суд і тільки за вашої згоди: якщо ви заперечуєте, розслідування і судовий розгляд ідуть у повному обсязі.

Хто приймає рішення - слідчий, прокурор чи суд

Поки справа на досудовому розслідуванні, рішення оформлюють постановою: слідчий чи дізнавач - тільки поки нікому не повідомлено про підозру, а після оголошення підозри закрити провадження може вже виключно прокурор. Її копію надсилають заявнику, потерпілому та його представнику, а також підозрюваному й захиснику. Таку постанову можна оскаржити.

Якщо справа вже в суді, закриття оформлюється ухвалою суду, і оскаржують її в апеляційному порядку. Це важливо розуміти: від стадії, на якій перебуває справа, залежить і форма рішення, і шлях його оскарження.

Є ще один шлях, про який часто забувають. Якщо від внесення відомостей до реєстру і до дня повідомлення про підозру минули граничні строки, встановлені частиною 1 статті 219 КПК, закрити провадження може слідчий суддя - за клопотанням особи, чиї права обмежуються розслідуванням, або її представника. Для справ, які тягнуться роками без руху, це цілком робочий інструмент.

Що робить захисник, щоб домогтися закриття

Само собою провадження закривають нечасто. Здебільшого це результат послідовної роботи, у якій захист показує стороні обвинувачення, що довести вину в суді немає чим.

• вивчає матеріали й фіксує, яких саме доказів бракує для кожної ознаки складу;
• заявляє клопотання про слідчі дії та експертизи, результати яких можуть свідчити на вашу користь;
• перевіряє строки розслідування й законність їх продовження;
• готує письмове клопотання про закриття з посиланням на статті 283 і 284 КПК і подає його слідчому, дізнавачу або прокурору;
• подає документи так, щоб потім можна було підтвердити дату звернення;
• стежить за рухом справи й не дає їй зависнути без жодного рішення.

Що має бути в клопотанні про закриття

Клопотання працює тоді, коли за ним стоїть конкретика, а не загальні слова про презумпцію невинуватості. У ньому вказують номер провадження й дату внесення до реєстру, статтю Кримінального кодексу, за якою йде розслідування, і далі - предметно: які докази спростовують вашу причетність і яких доказів у матеріалах немає взагалі.

Окремий блок - докази, зібрані з порушенням порядку. Якщо в суді їх визнають недопустимими, обвинувачення втрачає опору ще до розгляду по суті, і про це варто сказати заздалегідь. Багато залежить і від того, наскільки коректно сформульована сама підозра.

Наприкінці формулюється чітка вимога - закрити провадження з посиланням на конкретний пункт частини 1 статті 284 КПК. До клопотання адвокат додає копію ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Справу закрили, а ви потерпілий

Потерпілий зазвичай дізнається про закриття з копії постанови й сприймає це як крапку. Насправді закон дає десять днів з дня отримання копії, щоб це рішення оскаржити.

Порядок подання і розгляду таких скарг описаний у статтях 303, 304, 306 і 307 КПК. Про сам механізм докладніше - у матеріалі про скаргу слідчому судді.

• скаргу можна подати прокурору - він має право скасувати постанову слідчого чи дізнавача;
• паралельний шлях - скарга слідчому судді;
• у скарзі показують, які слідчі дії не проведені, які експертизи не призначені, кого не допитали;
• сильний аргумент - висновок про неможливість довести вину зроблений передчасно, бо можливості збирати докази ще не вичерпані;
• за результатами розгляду слідчий суддя може скасувати постанову, і розслідування триватиме далі.

Чого не варто робити

Не погоджуйтеся на нереабілітуючу підставу лише тому, що так швидше. Спершу варто оцінити, чи є перспектива закриття за реабілітуючою підставою - наслідки для вас будуть різні, а назад це рішення не відіграти.

Не пропускайте строки. Десять днів на скаргу минають швидко, а поновлюють пропущений строк лише за поважних причин, які ще треба підтвердити.

Не намагайтеся вирішити питання зі слідчим неформально. Єдиний шлях, який лишає слід у справі й на який можна спертися далі, - процесуальні документи: клопотання, скарги, письмові заперечення з відміткою про подання.